Це третє видання.  10 000 примірників вже розійшлися.
Краплинки - це вірші на чотири рядочки.
Можливо, давнiшнє захоплення рубаї Омара Хайяма; можливо, професiя iнженера i викладача; можливо, прискорений ритм життя i бажання зафiксувати у словi його солодкi i гiркi миттєвостi, щоб подiлитися з близькими по духу людьми, а скорiше все це разом i створило цi краплинки. Хочеться, щоб кожен читач знайшов серед них свої, якi можуть лiкувати душу, допоможуть зрозумiти себе i свiт, повнiше i гострiше вiдчути вищi радостi і сенс життя.
Нижче частина цих краплинок.

Нiчого не буває просто так,
Нiчого не буває випадково:
Нi зустрiч, нi подiя, анi слово...
До того йшло, або ж це Долi Знак.

* * *
А може, так і треба жити:
То перти плуга, то співати,
То плакати... Та не карати
Себе за щось, не так прожите.

* * *
Не жди доплат за праведнi труди,
Бо грошi у духовнiм сенсi - смiття!
Нiкому зла нiколи не роби -
Все вiдiллється не тобi, так дiтям!

* * *
Що нас гнітить? Що душу піднімає?
В якій би скруті жити не прийшлось,
Не мучся тим, якщо чогось не маєш,
Навчись радіти, маючи хоч щось!

* * *
Якщо у тебе є який талант,
То будуть вороги обов'язково,
Бо бездарі від заздрощів готові
Паплюжити й ганьбити все підряд.

* * *
Вгамуйсь! Не рвись у перші, будеш битим!
Лиш прикрощі нас мудрості навчать:
Ніколи грошей всіх не заробити
І не перелюбити всіх дівчат!

* * *
Якщо тобі лестять багато,
Приховуючи ікла вовчі,
Ти мусиш усмішку тримати,
А висновки робити мовчки!

* * *
Є філософія бажань:
Якщо їх всі задовольнити,
Не буде смислу далі жити!
Як хочеш жити, то бажай!

* * *
Якщо ти хочеш Душу зберегти,
Не дати вмерти їй від суму й болю,
Роботою рятуйся і любов'ю.
Душа не може жити без мети!

* * *
Як всі біжать, так тяжко зупинитись!
Гнітить якесь передчуття біди.
Здається, що гуртом не помилитись.
Біжу як всі. І знаю - не туди!

* * *
Чому старішаємо так зарані?
Нам хочеться всього і чимскоріше!
Як ти - господар, а не раб бажання,
Життя стає багато цікавішим.                

* * *
На жаль, цю істину не кожен знає,
Що смерті боїмося ми дарма:
Допоки ми живі - її немає!
Але як прийде, то вже нас нема!

* * *
Терпіли ми наруги різні,
Не раз тягли чуже ярмо.
Є в українців власна гідність -
Ми цим жили і живемо.

* * *
Вже годі проклинати рабську кров,
Яка була століттями набута!
Навіщо ти тоді в цей світ прийшов?
Що ти зробив, щоби рабом не бути?

* * *
В усіх народів є своя харизма,
Своє покликання і місія своя.
Девіз росіян: Бог, Цар і Вітчизна!
Девіз українців: Бог, Свобода, Сім'я!

* * *
Молитва української бабусі.
О Господи! За що мене караєш?
Забрав собачку, кізоньку мою.
Усіх, кого люблю, ти забираєш!
… О як я зараз Путіна люблю!!!


* * *
Сказав розумний росіянин: "Час тікати.
В Росії сіра більшість має свій девіз:
"Не хочу вчитися! Не хочу працювати,
А хочу красти й завойовувати світ!"


* * *
"Ой доню, не роби татуювання, підожди!
Російська мама каже доці, -
ти ж красива й мила!
Ти розумієш, ця гидота назавжди!"
"Ти, як за Путіна голосувала, розуміла?"
               

* * *
"Чом у католиків церковні співи під орган?   
Зайшов до храму - вже на серці радісно!
І навпаки - без супроводу спів у росіян?"
"Бо голос не проп'єш! Органа - запросто."


* * *
Путін стільки проклять мав і має!
Переслідує думка одна:
Чом Господь його не покарає?"
"Бо його береже сатана!"


* * *
Яка то радість - зроблена робота!
На совість, а не просто абияк.
Є в цьому особлива насолода,
Гармонії життя прекрасний знак!

* * *
Нехай надія в вас не вмре:
Розверзнеться під вами прірва,
Внизу летітиме орел,
Впадете ви йому на крила.

* * *
Є смисл життя: бажання насолоди
В коханні, у природі, у ділах,
У відчутті гармонії й свободи.
Вся решта - шлях до неї, біль і страх.

* * *
Час роздумів до кожного прийде,
Духовність не у молитвах до Бога.
Чи робиш ти щось добре для людей,
Взамін не вимагаючи нічого?
           
* * *
Страждати й жалітись на долю свою  
І клясти все уміє кожен.
Уміння щоденно радіти життю -
Дано не всім, це - Іскра Божа!
               
* * *
Не намагаймося все в світі пояснити.  
Бо це нікому з смертних не дано.
Дай Бог навчитися радіти і любити,
Знайти в житті наснаги джерело.

* * *
Не всім відомі істини високі.
Одну із них для себе я відкрив:
Хороший настрій і душевний спокій -
Єдиний смисл життя в усі віки!
       


........................................................
Простір кохання
         
Чи ми - мужчини, і які по суті -
Ніякі, чи нікчемні, чи великі -
Не скажуть ні посади, ані судді.
Про все говорить ставлення до жінки.

* * *
Зневіра, втома, хмура днина.
Життя у прірву, шкереберть.
Врятує все одна людина,
Яка любитиме тебе.

* * *
Зірвись в кохання! Світ не зникне.
Хай піде кругом голова!
Як жити, жити і не крикнуть?
Не видихнуть: "Душа жива!"

* * *
Так хочеться чомусь пісень співати!
Зустрічним усміхатись є потреба.
Хтось думає - напевно, дурнуватий!
А це я так закоханий у тебе!

* * *
Мої долоні, наче дві істоти.
Любов'ю переповнені сліпці,
На ніжний дотик відкривають - хто ти...
Відчуй же душу у моїй руці!

* * *
Коли моя натруджена рука
Ледь-ледь торкається
                грудей твоїх дівочих,
Нас поглинає ніжності ріка,
Я зупинитися не можу і не хочу!

* * *
Красива на любовнім ложі!
Ти - досконалий твір природи.
Люблю, як закриваєш очі,
Щоб зазирнути в насолоду.

* * *
Любов - це безкінечний шлях пізнання!
Любов'ю дихають, а не грішать.
Що глибша і чутливіша душа,
То довше і яскравіше кохання!

* * *
Тебе я хочу бачити щодня!
І точно знаю - в цім погибель наша:
Любов, як переповненая чаша,
Час прийде - і розплещеться до дна.

* * *
Коли бажань інтимних пошуки
Тіла єднають в ніжнім ритмі,
Слова любові мовим пошепки,
Неначе творимо молитви.

* * *
Я знаю, як кохання зберегти,
Щоб довго наші душі зігрівало:
Своїм життєвим шляхом треба йти,
Побачень щоб завжди було замало!

* * *
Люблю я пристрастей високе небо,
В якім нема ні прикростей, ні бід!
Люблю як ти мене вбираєш в себе,
А я увесь розчинююсь в тобі!

* * *
Не можемо насититись любов'ю!
Нам кожна ніч - як перша і остання.
Що довше я милуюся тобою,
То вище мій політ у мить єднання!

* * *
Люблю тебе, та я не егоїст.
Нехай тебе ще люблять сотні інших.
А ти вже вибирай з-поміж нас, грішних,
У кого кращий до кохання хист.

* * *
Високу любов вам відчути вдалось?  
Це радість гармонії світу природи,
Це магія світла жіночої вроди
Й відсутність бажання привласнити щось.

* * *
Ні, я не вірю, що любов - муляж!
Хоча освідчення не чув донині.
Зі мною у коханні ти - богиня!
А що як ти і з іншими така ж?

* * *
Роздратування у стосунках - це вже край.
Нема любові - набридають люди.
Виправдувань чи то пояснень не шукай:
Нас роздратовують лиш ті, кого не любим.

* * *
З любов'ю бавлячись, одне ти зрозумій:
Нам не дано регулювати зливу.
Перейде кількість непорозумінь
У якість остаточного розриву.

* * *
Якщо вже нам не проминути втрати
Тих радостей, якi у нас були,
Стосунки треба просто розрубати,
Щоб не псувалися i не гнили.

* * *
Любов розбита вщент. Як жити далі?
Порад нема ні в кого і ніде.
Є вищий смисл у розпачі й печалі:
Щоб цінував любов, яка прийде.

* * *
Якщо не любить - туга, біль і гнів!
Не проклинай! Знайди душевні сили
Хоча б за те подякувати їй,
Що помилявся, але був щасливим.

* * *
Як зрадили тебе, образа душить,
Бажання помсти душу спопеляє,
Немає ліків, та я точно знаю:
Як ти - мужчина, будь великодушним!

* * *
Мій друже, не плач від вагань і розлук!
Образ не шукай в легковажному слові!
Кохання, на жаль, не буває без мук,
Але всі ці муки не варті любові!

* * *
Питання є не зовсім риторичне:
Чи можна все життя когось кохать?
Без сумніву, бува кохання вічне!
Це ланцюжок із багатьох кохань.
...................................................................
У с м і ш к и

Що до здоров'я, знаємо рецепти!
Самі так жити почнемо ось-ось.
Ми - фахівці в розмовах про дієти,
Але тоді як добре наїмось.

* * *
Як пригощають, їж і дякуй чемно,
Щоб не казали - ну таке село!
Як пригощають друзі, їм приємно.
Але як вороги, то їж назло!

* * *
Прокинувся. Хвороб немає!
Душа співа! Пенсіонер!
Чудес в природі не буває,
Переконайсь, чи ти не вмер?

* * *
"Струс мозку, а не інше щось,
Ви нам не вірите дарма."
"Не розумію, як вдалось
Струснути те, чого нема."

* * *
Високий і гарненький геркулес
Був у жіноцтва явним фаворитом,
Енергія уся пішла на секс,
А треба ж вміти ще хоч щось робити.

* * *
"Скажи, красуне, поки ми удвох,
Чому коханих ти міняєш часто?"
"Я краще ощасливлю багатьох,
Ніж одного зроблю в сім'ї нещасним."

* * *
У кожного свій власний смак.
Якщо в бажання зазирнути:
Жінкам одне - вдягнутись як?
Чоловікам - як роздягнути?

* * *
Страждав мій друг: "О скільки буде драм,
Як стану непотрібний я жінкам!"
А як прийшло, сміється сам із себе:
"Все просто так - вони мені не треба!"

П о е з і я

Перо письменник не облишить,
Його вже не перекувати.
Щодня він пише, пише, пише…
А чи захоче хто читати?

* * *
Поезії душа завжди відкрита.
В буденності холодній і жорстокій
Мене рятують вірші як молитва.
Читаю - і на душу сходить спокій.

* * *
Я хочу, щоб у морі сліз,
У світі, де панує лихо,
Поезії росточок ріс:
Втішав, нагадував і кликав.






Б Е С П Л А Т Н О

216 стор. (7 грн.)
Придбати - 096-216-59-58